1.
В конце ноября мой дом превращается в уютный кокон,
в берлогу, в обиталище сна и лени.
Там за шторами холод, вечер из первого снега соткан,
Здесь в камине потрескивают поленья.
Малыш глядит на огонь. Зевает, прищуривает глазки,
борется со сном :"Отчего так печально?
Мама, пожалуйста, расскажи мне какую-нибудь сказку."
"Хорошо, засыпай. Это было в Начале...."
2.
Вечность и бездна. Сгустками света
Дух обитает в мареве скиний:
Словом рождает нашу планету,
В ярком убранстве, с точностью линий.
Дальше? А дальше странное дело...
Падших творений разные беды.
Может быть, то что хотел, не сумел Он?
Может ни бездны, ни вечности нету?
Жизнь. Что дороже? Тянутся нити
К сущности, к целому, в глубь небосвода.
Держат планету цепи событий.
Сколько же стоит наша свобода?
3.
Спишь? Спи, родимый.
В праздности ночи,
Чаще не спится взрослым.
Ночь как вещунья, снова пророчит
Волны осушенным веслам.
4.
Юность наивна: " Мне бы звезду,
Жизнь - это праздник!" Но стоит не дешево.
Лбом о витрины. Ночью, в бреду,
Звездная плоть рассыпается в крошево.
Сердце приемлет, если прозреть,
Боль, как исток, укрепляющий веру.
И от бессилия мечется смерть,
В час, когда нас призывает к барьеру.
5.
Старый камень выбит из-под ног.
От неверья к вере шаг один.
Режется рождественский пирог,
Раздается сирым и больным.
Но вкусив, вернемся ли опять,
Чтобы у священного порога
За свободой в очередь вставать,
Выкупленной крестной смертью Бога?
6.
Пойдем гулять, смотри какая сказка!
Какие блестки прячутся в снегу!
Я прокачу вас с братцем на салазках,
Ловить снежинки будем на бегу.
А после, подождем с работы папу,
Вам гномик через папу передаст
подарок. А пока, ведерко - шляпу
снеговику наденем... Просто класс!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Светлана, спасибо вам! И благодарю Бога за ваш талант!
Надежда Дудка
2008-10-19 09:58:55
Бывает же такое...
Сердце приемлет, если прозреть,
Боль, как исток, укрепляющий веру.
И от бессилия мечется смерть,
В час, когда нас призывает к барьеру.
Завтра хороним сестру, в жизни которой я увидела воплощение этой мысли. Слава Богу, храни Вас Господь, Светлана. Благословений Вам.
Владимир Штонда
2013-07-17 13:37:34
Очень добрый и необычный по форме стих!
Спасибо,сестра, благословений Вам!
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.